І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить
Відки взявся я, не знаю, чим прийдеться закінчить
Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна
Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона

Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?
Біг мій вічний, тож не знаю. Хвиля носить, буря рве
Скали грозять, надять-просять в собі береги мене, мене

Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль
Кажуть, що природа, мати держить нас, як їм там тре
А в кінці мене цілого знов до себе відбере

Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?
Біг мій вічний, тож не знаю. Хвиля носить, буря рве
Скали грозять, надять-просять в собі береги мене, мене
мене, мене

Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув
Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!

Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!